29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту.
Під час німецької окупації Києва у 1941 – 1943роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення Києва. Перший масовий розстріл євреїв в Бабиному Яру нацисти провели 27 вересня 1941 року та лише за два дні - 29 та 30 вересня 1941року було розстріляно 33771 людину, майже всі з них були євреями. Наступні розстріли відбулись 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року. За оцінками істориків, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 150 000 чоловік. Це місце стало братською могилою для 752 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, було розстріляно 621 учасник Організації українських націоналістів, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів, десятки тисяч радянських військовополонених, 25 тисяч в’язнів Сирецького табору, який був утворений біля Яру.
З метою вшанування пам'яті жертв злочинів, скоєних нацистами та до 80-х роковин від початку трагічних подій у Бабиному Яру, працівниками бібліотеки ВСП «ВіФК НУХТ» організовано інсталяцію «Бабин Яр. Пам’ятаємо!», Викладачем соціальних дисциплін Тетяною Осіпенко підготовлено годину-реквієм «Забуттю не підлягає!»
Викладач, студенти групи 3-ТЖ й працівники бібліотеки передали присутнім трагічність події, вразили прикладами духовного подвигу простого українського народу заради порятунку життя людей різних національностей.
Історична інформаційна довідка, відеоматеріали, лірика, оспівана в спогадах очевидців нелюдського злочину змогли проникнути в свідомість молодого покоління.
З року в рік до Бабиного Яру приходять люди, щоб віддати шану полеглим, а головне – зберегти у суспільній свідомості пам’ять про трагічні дні страшної війни. Пам’ять про Голокост у будь-якій із європейських країн є частиною національної пам’яті. Вона не є «чужою», суто «єврейською». Вона є спільною. Саме такою, про яку казав Іван Дзюба в промові на пам’ятному мітингу 29 вересня 1966 року: «Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів».
Трагедія Бабиного Яру не має національних ознак чи терміну давності та допомагає нам усвідомити цінність людського життя.
