Щорічно в першу суботу червня у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій  панує особлива атмосфера свята та теплих спогадів.

Так і цього року наш навчальний заклад гостинно відчинив двері для випускників Вінницького енергетичного, Вінницького політехнічного та Вінницького коледжу Національного університету харчових технологій. Цьогоріч до нас на гостини завітало близько 300 випускників різних років випуску, починаючи з 1962 року.

Відбулася зворушлива зустріч у рідних стінах, де промайнули найкращі роки життя – роки безтурботного юнацтва з усіма радостями, відкриттями та поразками.

Наче рідних, зустрів усіх присутніх директор коледжу Володимир Антонович Керницький, який поділився з гостями новими досягненнями, здобутками та висловив надію, що славні традиції коледжу будуть продовжуватись.

Випускники з ностальгією згадували свої студентські роки. Вони  пишаються своєю «Alma mater», яка дала їм путівки в життя, серед них: Степан Ліпкан – віце-презедент Вінницької торгово-промислової палати; Григорій Корсун – колишній завідувач відділом Вінницького проектного інституту; Олександр Захарчук –  заступник директора  Українського інституту експертизи сортів рослин; Володимир Ващук –   директор «Укрекспо-Процес»;  Ярослав Зінько – Заслужений діяч культури, директор Вінницької школи мистецтв та багато інших шанованих людей.

Гості відзначили важливість у їхньому житті отриманих знань, вагомі зміни у розвитку навчального закладу. І найкращим підтвердженням  цих позитивних вражень є те, що діти та онуки багатьох із випускників сьогодні навчаються у Вінницькому коледжі НУХТ.

Від щирого серця, від усієї душі бажали доброго здоров’я, щастя, успіхів своїм викладачам, колишнім одногрупникам та сьогоднішнім студентам.

Молоде покоління коледжу уважно слухало настанови та побажання випускників. Студенти  подарували всім присутнім музичні та хореографічні вітання.

Не забули згадати й тих, хто був викладачем, другом, просто одногрупником, але пішов з цього земного життя – хвилиною мовчання.

По завершенню урочистої  частини більшість  присутніх розійшлись по аудиторіях для спілкування, а хтось робив пам’ятні фотокартки. Кожен ділився спогадами, життєвими перипетіями долі та майбутніми планами.

У розмовах непомітно промайнув час, розходитися зовсім не хотілося. Та ми ніколи не прощаємося зі своїми випускниками, ми лише говоримо їм «До побачення»!