Вже стало традицією у Вінницькому коледжі НУХТ щороку в останню суботу червня проводити зустріч випускників. Ось і цього року коледж привітно відчинив двері випускникам 1966, 1969, 1971, 1973, 1974, 1980 років різних спеціальностей. Це – електрики, теплотехніки, електромеханіки.

Неначе лелеки весняною порою, злетілись з далеких і близьких доріг наші випускники до того місця, яке вони вважають своїм гніздом.

Урочистості розпочались з вшанування пам’яті викладачів та випускників, яких немає в живих, – хвилиною мовчання… Вони залишаться живими, енергійними, веселими, добрими в пам’яті у кожного.

З великим хвилюванням присутні  відчиняли двері у свої навчальні кабінети, лабораторії, а світлини  у музеї коледжу  нагадали про тих старших наставників, які поділилися з ними скарбами знань, навчили професіоналізму. 

Гості відзначили,  що пишаються своєю «Alma mater», яка дала путівки в життя. Багато з випускників  стали керівниками підприємств, наукових установ, науковцями, успішними  підприємцями,  громадськими діячами. Серед присутніх: професор, доктор фізико-математичних наук Вінницького національного технічного університету –  Касіяненко В.Х., директор ТОВ «Енергоінвест» - Ковальчук О.А., генерал-майор – Левчук В.П., головний інженер Миронівського цукрозаводу – Ковальчук В.П., головний інженер підприємства  «Проммонтажналадка» -  Поліщук А.Г., начальник котельного цеху Вінницького заводу тракторних агрегатів – Скалацький Я.Ф., інспектор «Вінобленерго» - Бондар А.Л. та інші.

Теплі, щирі обійми старих друзів, посмішки – все свідчило про те, що зустрічі бажані та необхідні .

У знак вдячності випускники 1973 року групи Т-6  подарували навчальному закладу шахову дошку з шахами, яка була виконана під керівництвом випускника Чернієвського В.Б., що працює завідувачем майстерні Барського автодорожнього коледжу. Приємний подарунок музею коледжу зробив випускник 1971 року Григорук М.І, який презентував три останні свої книги, як автор.

Прощалися з надією зустрітися знову, тому що саме тут, у рідних стінах, чекає на випускників спогадів повінь, і хоча у скронях сивина, – тут зустрічають вони літа молоді.